Таран — винахід древній. У давнину носи бойових кораблівробилися у формі рогу, яким пробивали борт ворожого корабля або ламали йомувесла. Принцип тарана використовувався і для пробивання воріт або стін ворожихфортець.

А в 20-му столітті слово»таран» набуло новезначення. 26 серпня 1914 штабс-капітан Петро Нестеров під час нальоту трьохворожих літаків на аеродром у Шолківе (Галичина), підняв у повітря свійнеозброєний Моран-М. Нестеров направив його на літак ведучого (австрійськоголейтенанта барона фон Розенталя) і протаранив його. Обидва літаки впали наземлю, поховавши під уламками пілотів. Так було відкрито рахунок збитихІмператорськими Повітряними Силами ворожих літаків.

До 1938 року повітряних таранівбільше не було. А 31 травня 1938 Антон Губенко у повітряному бою над китайськиммістом Ханькоу, витративши боєприпаси, таранив японського винищувача і зумівпосадити свій пошкоджений літак. Губенко був підвищений з капітана в полковника, отримав звання Героя РадянськогоСоюзу і призначений заступник начальника ВПС Білоруського військового округу. У1939 він загинув в авіакатастрофі. Капітан Микола Жердєв в 1938 в Іспаніїтаранив бомбардувальника. Загинув у авіааварії в 1942, маючи на рахунку 14збитих літаків.

Наступним радянським льотчиком, який вчинили таран, був старший лейтенантВітт (Віталій) Скобарихин — 20 липень 1939 районі Халхін-Гола. При цьомуйому вдалося посадити свій літак. Незабаром там же таран здійснив ОлександрМошин. Обидва отримали за тарани звання Героя СРСР. 20 серпня над Халхін-Голом здійснив таран старший лейтенант Віктор Рахів, зумівши посадити свій І-16. Через два дні вінбув смертельно поранений в бою, вражений кулеметною чергою з великої відстані.

У перші години війни між Німеччиною та СРСР радянські льотчики здійснили 8таранів. Усього в цій війні таранили противника принаймні 636 радянськихпілотів. Принаймні 503 екіпажу здійснили таран наземних цілей. ОлексійХлобистов здійснив 3 тарана, з них 2 в одному бою, Борис Ковзан — 4.

Примітно, що якщо в 1941-42радянські льотчики здійснювали в середньому більше 20 таранів на місяць, то в1943-44 — менше 10, а в 1945 — близько 5 на місяць.

Не менш відомі тарани, вчиненіяпонськими льотчиками. Правда, знамениті вони повітряними таранами (про такихшироко не відомо), а морськими. Японці здійснювали їх практично у всіх бойовихопераціях у війні на Тихому океані. Однак сильного шкоди противнику вони незавдавали — поки цим планомірно не зайняли льотчики Спеціального УдарногоКорпуси (відомі як «камікадзе»). Їх перший виліт відбувся 20 жовтня1944, закінчився безрезультатно. До цього, всупереч поширеній думці, тараниздійснювалися не фаховими смертниками, а звичайними японськими пілотами, що вдаються до цього як доостаннього засобу нанесення шкоди супротивнику, як правило, коли літак бувпошкоджений і приречений на падіння в море. А камікадзе діяли групами,заздалегідь знаючи, на що йдуть. Перших успіхів вони домоглися 25, 26, 29 і 30жовтня 1944 — камікадзе вдалося потопити ескортний авіаносець «SaintLo» і сильно пошкодити ще 7 авіаносців, на яких було знищено кількадесятків літаків і вбито кілька сотень членів екіпажів; 1 листопада 1944камікадзе потопили есмінець , пошкодивши ще 5; 25 листопада 1944 камікадзесильно пошкодили ударний авіаносець «Intrepid».У 1945 камікадзепотопили два ескортних авіаносця і пошкодили (аж до виходу з ладу) 8 авіаносціві 2 есмінця. У квітні і травні було послано на смерть 900 камікадзе, з яких 200уразили намічені цілі.

При цьому, американцям доводилося вживати заходів проти їх раптовихнальотів і нести значні втрати, хоча в цілому якого-небудь помітного впливу нахід військових дій камікадзе не зробили.

Однак і самі німці створили подібні авіачастині. У середині 1944 майор фонКарнацькі запропонував генеральному інспектору винищувальної авіації Галландастворити спеціальні загони льотчиків-смертників, які повинні були таранитиамериканські бомбардувальники. Галланд санкціонував формування»штурмових груп» (група в Люфтваффе приблизно аналогічна авіаполку вЧервоній Армії). Як стверджується при зарахуванні до частина добровольціпідписували зобов’язання у разі невдачі збити противника вогнем — таранитийого. У ці частини зараховували і штрафників, формально їх не зобов’язувалитаранити, але будь-яким способом вони повинні були збивати не менше одногобомбардувальника за виліт.

Здійснювалися тарани і льотчиками союзників. Американці навіть стверджують,що перший таран у війні на Тихому океані був здійснений аж ніяк не японським, аамериканським пілотом. 10 грудня 1941 капітан К.Келлі таранив японськийлінкор «Харуна» підбитим бомбардувальником Б-17, попередньо наказавшиекіпажу покинути машину.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.