У південно-східній частині міста Бучач, на вершині Замкової гори, гордо височіють руїни замку — стародавнього родового гнізда Бучацьких, яке з XVII ст. перейшло до Потоцьких.

Зведений Бучацький замок був в 1580 році на місці давнього городища. Протягом XVI-XVII Бучацька твердиня не раз славилася своєю неприступністю перед завойовниками. Найвідомішою була облога Бучацького замку в 1672 році військами Магомета IV, який після взяття Кам’янець-Подільського встав під стінами Бучача.

Обороною керувала жінка — Тереза ​​Потоцька. За легендами, вона через посильного заявила султану, що перемога над жінкою слави султану не додасть. Але все виявилося марним.  

В історію Бучач увійшов тому, що саме тут у 1672 р. було підписано найганебніший для Речі Посполитої Бучацький мир з Туреччиною, коли до турків відійшла вся Україна і Поділля. Німий свідок цих подій — стара-престара липа, яка до цих пір росте в південній частині міста Бучач.

Згідно з легендою, мирний договір був підписаний саме під нею. Але, напевно, через мимовільного поваги до жінки-лицаря Бучацький замок тоді турки не зруйнували.

Витримав Бучацький замок і облогу Османської паші в 1675 році. Найбільший збиток Бучацькому замку заподіяли турецькі війська в 1676 р. Але відбудована Яном Потоцьким Бучацька твердиня збереглася до першої половини XVIII століття.

В XIX столітті Бучацький замок частково розібрали на будматеріали, і тепер від нього залишилися тільки мальовничі руїни.

За легендою Бучацький замок з’єднаний тунелей з усіма довколишніми замками, храмами і монастирем. За версією жителів міста Бучач в цих підвалах залишилися скарби Канівського і золота карета Марії Могилянки.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.