Про цілющі властивості міді знали ще в Стародавній Індії: тут за допомогою міді намагалися лікувати хвороби шкіри і очей. Аристотель вважав за краще засинати з мідною кулькою в руках. Лікарі Стародавнього Сходу при переломах кісток рекомендували приймати порошок червоної міді, запиваючи його молоком або водою. І зараз в Єгипті та Сирії існує звичай надягати мідні кільця на ноги і руки дітей до тих пір, поки у них не прорізатимуться зуби. З медичної статистики відомий і такий факт: під час холерних епідемій цей страшний недугу наче обходив стороною робочих мідноливарних заводів.
 
Словом, рецепти різних мідних ліків були в арсеналі древніх лікарів всього світу. Йшов час, і про лікувальні властивості міді згадували все рідше і рідше. А в наші дні, напевно, мало кому прийде в голову, що, якщо його переслідують постійні головні болі, швидка стомлюваність; поганий настрій, причиною може бути недолік міді в організмі.
 
Брак міді. А скільки її має бути в нормі і чому вона йде з організму? У дорослої людини її приблизно 100-200 міліграмів. У добу нашому організму потрібно три міліграма міді. Хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, молочна і деякі види м’ясної дієти, на яких так люблять сидіти бажаючі позбутися зайвої ваги, виснажують запаси міді в організмі. В результаті — зменшення вмісту гемоглобіну в крові, безпліддя, ішемічна хвороба серця, аритмія, нервові і психічні розлади, зниження опірності організму до різних інфекцій і багато інших недуги.
 
Але як затримати в організмі цей настільки необхідний біоелемент? Найпростіше заповнити його втрати за рахунок їжі. Правда, вчені встановили, що вміст міді в різних рослинних продуктах може відрізнятися на чотири порядки. Є продукти зовсім бідні цим необхідним елементом, — такі, як коров’яче молоко або рисова каша. Харчування ж, що включає яловичу печінку, абрикоси, сочевицю, овес, ячмінь, буряк, кавуни, квасолю, чорну смородину, білі гриби, відрізняється особливо високим вмістом міді. Дуже корисним також є кизил, лісові яблука, суниці, малина, ожина, журавлина. Сюди ж відносяться і деякі лісові трави, наприклад, полин, звіробій, деревій, буркун і материнка, в яких міститься від 0,35 до 0,1 відсотка міді.
 
Дослідження показують, що мідь може бути використана в медицині не тільки як необхідний організму біоелемент, але і як ефективний лікувальний засіб, що допомагає позбавитися від різних недуг. Наприклад, при лікуванні радикулітів, поліартритів, міозитів, гнійних ран, що довго не гояться, ангіни.
 
Хороші результати дає аплікаційна металотерапія. Застосовують пластини і диски різної величини — від одно го до восьми сантиметрів у діаметрі і від одного до трьох міліметрів товщини. Для отримання більшого ефекту мідні диски і пластини попередньо прожарюють на вогні, остуджують і очищають наждачним папером. Таку процедуру проводять перед кожним курсом лікування.
 
Мідні диски і пластини накладають на шкіру хворобливих ділянок на строк від шести годин до двох діб і прикріплюють за допомогою бинтів або лейкопластиру. Курс лікування залежно від характеру захворювання триває від трьох до 20 днів.
 
Іноді у лежачих хворих спостерігається унікальний феномен. Диск, прикріплений бинтом до одній ділянці шкіри, через кілька годин виявляється в іншому місці, де без всяких пов’язок міцно зчіплюється з шкірою. Відбувається своєрідна міграція металевого диска, що рухається за рахунок різниці величин біоелектричних полів організму. Аплікації мідних дисків і пластин надають противобольову, протизапальну та протинабрякову дію.
 
Багатьма дослідниками доведено протизапальну дію міді. Її солі надзвичайно токсичні для грибків, бактерій холери, деяких распіраторних вірусів. Бактеріостатичний ефект міді широко застосовується для стерилізації води, лікування запальних процесів слизової оболонки порожнини рота і очей. Препарати міді можуть знайти застосування і при лікуванні такого грізного захворювання, як цукровий діабет.
 
У клінічних експериментах була показана ефективність методу, коли хворі приймали по 10 міліграмів сульфату міді три рази на день. Хороші при цьому також мідні ванни. Дорослому хворому на одну ванну додають 40 — 5СГ мілілітрів 10 — відсотком розчину сульфату міді. Температура води підбирається індивідуально. Тривалість процедур 10-25 хвилин. Курс лікування складається з п’яти-восьми ванн, як правило перед сном, і повторюється в залежності від тяжкості захворювання чотири-шість разів на рік.
 
Але, звичайно, перш ніж приступати до лікування того чи іншого захворювання, треба обов’язково проконсультуватися у фахівців. Вчені проводять й інші експерименти, використовуючи мідь для лікування коклюшу, бронхіальної астми, виразкової хвороби і гастритів. Чимало ще секретів таїть від нас мідь. Лікарі поки тільки намагаються підібрати до них ключі.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.