Святкувати Великдень в нашій країні почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства. За біблійним сюжетом, Ісус Христос воскрес рано вранці, і це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом: це ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Соломія прийшли до гробу з ароматами, щоб обмазати тіло Ісуса, але побачили , що камінь відвалений а гріб порожній, і тоді схвильованим жінкам з’явився ангел і сповістив про Воскресіння Господа.Свято Великодня має язичеські корені і народилося набагато раніше ще до зародження в нашій країні християнства. В давнину землероби вірили, що померлі родичі продовжують жити під землею і можуть впливати на її родючість. Саме з цими віруваннями і була тісно пов’язана весняна поминальна обрядовість.

Існує думка, що євангельська подія, на честь якої встановлена Пасха, а також пасхальні обряди найімовірніше запозичені з язичеських та іудейських культів і у переродженому вигляді пов’язані з особою Христа, хоча спочатку християнські богослови не визнавали спорідненості Ісуса Христа з язичницькими воскресающим богами і тільки євангельські твори вважалися істинними. Але християнське оформлення свята мало змінило сутність язичницьких обрядів.

Зараз дослідникам досить важко розібратися, які саме великодні обряди коли й як виникли. З християнської пасхальної обрядовістю змішалися давні язичницькі обряди, пов’язані зі святкуванням весняного сонця. Під впливом християнського календаря язичницька обрядовість частково перемістилася у Великодній тиждень, а частково і зовсім зникла.

Великодня служба Божа триває всю ніч. Її найурочистіший момент настає опівночі, коли священик каже, що Христос воскрес, а всі присутні з трепетом відповідають: «Воістину воскрес!» Після служби процесія тричі обходить навколо церкви, а потім починали процес освячення обрядових пасхальних страв: пасок, писанок, крашанок, ковбас, та ін. Господині збирають їх у кошики, прикрашені вишитими рушниками, квітами та свічками. Після церковної служби розходяться по домівках і починають розговлятися (їсти скромну їжу).

Розговляються перш свяченим яйцем (крашанка, писанка). Крім паски та яєць (крашанок та писанок), повинна бути печеня, часник, полин, хрін і сіль.

У більш давні часи, перш ніж з’їсти освячене самому, господар йшов зі свяченим насамперед до худоби, повідомляв «Христос Воскрес!», А хто з присутніх відповідав за худобу: «Воістину Воскрес!». Тоді господар торкався тричі свяченим кожної худобини і вимовляв: «Щоб ся так не брало вівці (чи корови, чи чого), як ніщо не візьметься свяченої паски».

На Великдень всі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме й увесь рік. Якщо хтось помирає на Великдень, то вважається, що його щаслива душа піде просто до неба, бо того дня «небо відчинене».

Після розговен починали дзвонити на дзвіниці, — а хто перший задзвонив, у того буде краще зерно. Дзвонили в дзвони весь день, а потім ще й другий і третій день.

Великодній понеділок називається обливань. За традицією хлопці обливають дівчат водою. Ті ж можуть віддячити їм тим самим у вівторок.

Серед інших великодніх звичаїв відомо ще один, який полягає в розкладанні вогнищ на всю Великодню ніч навкруги церкви. Вважається, що цим вогнем очищується повітря і звільняється земля від усяких нечистот на добрий урожай. Цей вогонь вважається святим і мусить сам погаснути. Великодні свята закінчуються поминанням мертвих.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.