Чихуахуа були виведені в Мексиці — принаймні, так свідчить офіційна версія, згідно з якою древні індіанці племені тольтекі в середні століття тримали у себе вдома невеликих, буквально карликових, песиків, яких називали течічі.

Їх відмінна риса — вони були німі. Собаки, зрозуміло, а не індіанці. Ці карликові песики були священними — вони брали участь у різних ритуалах, а після смерті їх відправляли услід за господарем — їх умертвляли, а потім також муміфікували. Про це свідчать знайдені мумії собачок під час різних розкопок проведених в мексиканському штаті Чіуауа.

Приблизно через чотири століття з цієї території індіанці майя та ацтеки прогнали тольтеків, але не їх крихітних супутників — собачки так сподобалися завойовникам, що вони продовжили розводити течічі. Правда, іноді їх вживали в їжу, а так, в принципі, предкам чихуахуа жилося непогано.


Так було до 1519 року, доки територію Мексики не прийшли завойовувати іспанці. Ці варвари не тільки винищили корінний народ, а й у прямому сенсі ледь не з’їли всіх течічі!

Врятувалося лише кілька особин — вони втекли в джунглі, назавжди зневірившись у людях. Приблизно до ХІХ століття течічі жили в лісах як дикі тварини.

Потім їх несподівано знайшли мексиканці і, піймавши кілька особин, стали розводити в домашніх умовах.

З часом продаж крихітних цуциків стала прибутковим бізнесом — американцям припали до душі мініатюрні цуценята.

Вперше нова порода собак з’явилася на виставці собак в 1884 році — це трапилося в Філадельфії. Але офіційно породу визнали не відразу — перший затверджений стандарт з’явився тільки в 1923 році.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.