У ході Другої світової війни піхота воюючих сторін широко застосовувала запальні засоби-для боротьби з танками і бронемашинами в ближньому бою, при штурмі укріплених вогневих точок і споруд, для створення вогневих завіс і т.п.Пляшки із запальною сумішшю, при всій своїй дешевизні та простоті, довели свою ефективність ще в ході громадянської війни в Іспанії. У 1939 році їх використовували японці на Халхін-Голі і фіни в Карелії.

Запальні пляшки широко застосовувалися і радянськими військами в початковий період Великої Вітчизняної війни. У цих цілях використовувалися в основному пивні та горілчані пляшки, споряджені горючими сумішами № 1 та № 3. Час горіння таких сумішей 40-60с при температурі 700-800 градусів.

Але найбільш ефективними виявилися пляшки з рідинами КС і БГС. Рідини загорялися просто від контакту з повітрям при розбиванні пляшки. Час їх горіння сягав 2-3 хвилини, температура горіння досягала 800-1000 градусів. Саме ці рідини одержали широке застосування й одержали назву «коктель Молотова». Дальність кидка встановлювалась до 30 метрів, але реально складала 15 максимум 20 метрів.

Для виведення танка з бою досвідчені «винищувачі» витрачали в середньому 2-3 пляшки. Бойовий рахунок пляшок вражає. За офіційними даними, за роки війни за допомогою їх було знищено в загальній складності 2429 танків, САУ і бронемашин, 1189 дотів і дзотів, 738 автомашин і 65 військових складів.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.