Міжнародний валютний фонд (МВФ)! — міжнародна організація, яка була заснована в 1945р. після конференції Організації Об’єднаних Націй (ООН) в Бреттон-Вудсі, штат Нью- Гемпшир (США). МВФ має статус спеціалізованої установи ООН. Спочатку, країни, що брали участь у конференції, заснували економічний кооператив, який зміг би запобігти руйнівним цикли девальвації валюти. МВФ здійснює нагляд за міжнародною валютною системою і контролює економічну та фінансову політику 188 країн-членів. Організація аналізує доцільність економічної політики кожної країни-учасниці з метою досягнення упорядкованого економічного зростання, і оцінює наслідки їхньої політики для інших країн і для світової економіки в цілому. 

МВФ виконує функції радника і кредитора для країн, що потребують економічної допомоги. Країни — члени організації здійснюють внески, які використовуються як позик для країн, що зазнають фінансові труднощі. Це так звані «кредитні транші», одержувані від Фонду відповідно до «кредитної лінії» певними частинами. Такі кредити оформляються 2 документами:

1. Договір, в якому зазначені цілі, терміни, зобов’язання країни-позичальника; 

2. «Меморандум про наміри» від керуючого центральним банком країни — члена МВФ із зазначенням зобов’язань з проведення певної фінансової політики країни-позичальника.

Тобто кредити видаються на основі гарантій: країни — позичальники зобов’язуються дотримуватися певної економічної політики. Основні вимоги до країн — позичальникам — проведення бюджетних реформ і грамотне податкове адміністрування. Прихильники такого підходу стверджують, що ці вимоги сприяють розвитку економічної стабільності, що, безумовно, сприятливо для всіх країн-учасниць МВФ.

Противники, в свою чергу, висловлюють побоювання щодо управління МВФ. Фонд контролюється переважно західними країнами — кількість голосів виконавчого комітету визначається економічним впливом країни. Така практика веде до того, що політика фонду спрямована на підтримку інтересів США та Європейського Союзу. Поточними справами в МВФ відає Виконавчий комітет.

Голосування в МВФ «зважене», тобто голос кожної країни-учасниці залежить від її частки в капіталі організації. МВФ має право приймати обов’язкові для країн-учасниць рішення з різних питань. Для схвалення особливо важливого рішення необхідно більшість з 75-85% голосів країн-учасниць. США і Європейський Союз мають, окремо один від одного, блокуючу кількістю голосів.

Фонд має контрольні функції щодо кожної з держав — членів в економічній сфері. Він направляє до держави — члени фахівців для отримання рекомендацій. Рекомендації не мають юридичної сили, однак недотримання рекомендацій може негативно вплинути на фінансову репутацію країни-позичальника. Міжнародний валютний фонд часто критикується за жорсткі умови за кредитними програмами. Організація може накладати санкції на держави — члени у разі невиконання зобов’язань. Це може бути: обмеження на користування грошовими коштами Фонду, зупинення права на участь у процедурі голосування і виключення з організації.

У рамках МВФ регулюється зовнішня фінансова політика, внутрішня бюджетна політика залишається у віданні самих держав — членів організації.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.