На жаль, сьогодні мало хто з нас користується глиняним посудом не кажучи вже про дерев’яні мисочки чи ложки. Перевагу надаємо фарфору, фаянсу, металу. Зрештою такий посуд пропонує споживачам промисловість. Важко повірити, що деякий посуд шкідливий для людського організму. Однак спробуємо довести наскільки для усіх нас корисні деревяні  та глиняні ложечки, мисочки, глечики.

 
Адже сполуки, які входять до складу розрекламованих нині каструль і сковорідок, не властиві нашому організму.
 
Цю точку зору висловлено ще десятиріччя тому, але не визнано: метал замикає ланцюг між рукою і вустами. Споживання їжі металевими ложками і виделками – це перший крок до виникнення пародонтозу. Адже металеві предмети руйнують зубну емаль.
 
Не варто також часто споживати їжу з пластмасового посуду, оскільки пластмаса розладнує інформаційне поле людини.
 
Дерево – це своєрідний фільтр. Воно має здатність з рідини вибрати у себе шкідливі сполуки. Саме це було основною причиною, через яку  наші пращури двічі на рік спалювали деревяний посуд, яким довго користувалися. Адже він нагромаджував у собі величезну кількість шкідливих речовин. Велике значення має й те, з якого дерева  виготовлені миски, макітри  або горнятка. Найкращим для цього є клен, липа.
 
Усе рідше у крамницях та на ринках можна побачити також гончарний посуд ручної роботи. Багато гончарів припинили свою діяльність: невигідно, бо мало хто купує сьогодні посуд, а податки великі.
 
Натомість, наша промисловість часто пропонує нам посуд, який нічого спільного з гончарним не має, хоча зовні подібний до нього.  Сьогодні модно мати дома чорну кераміку.Однак для наших прабабусь і прадіду сів вона є чужою, оскільки вони користувалися не задимленою керамікою.
 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.