Паперовігроші Тимчасового уряду, напис на лицьовій стороні купюри: «Казначейскій знакъ, обязателенъ к обращенію наравнъ съ кредитнымибилетами». Гроші називалися керенки по прізвищу голови Тимчасового Уряду,Олександра Федоровича Керенського. Унікальність цих грошей у тому, що це першийі єдиний раз в Російській імперії були випущені паперові гроші номіналом у двадцять і сорокрублів.
 
Ці вельми незвичайні грошові знаки спочатку носилитимчасовий характер і з’явилися породженням гіперінфляції  1917 р., яка призвела до гострої нестачігрошових знаків. Випусксправжніх грошей, «думських» кредитних квитків в 250 і 1000 рублів,був пов’язаний зі складною і тривалою технологією. Крім них, були терміновопотрібні дрібні гроші, і Міністерство фінансів вдалося до масового випускупростих купюр. Їх, після виготовлення необхідного запасу кредитних квитківнового зразка, передбачалося вилучити з обігу.
 
Врезультаті прості гроші — казначейські знаки гідністю в 20 і 40 рублів (саметакий нестандартний номінал мали купюри імені А.Ф. Керенського) — були випущеніТимчасовим урядом приблизно за місяць до Жовтневої революції. Хоча в постанові,опублікованому 17 вересня 1917 р. в «Віснику Тимчасового уряду»,вказувалося, що дані казначейські знаки мають ходити нарівні з державнимикредитними білетами, народ все одно не повірив.
 
Засвоїм форматом вони були схожі на консульські марки 10-рубльової гідності, якінаклеювалися на документи при оплаті консульських зборів. Подібністьпояснювалося просто: для друкування казначейських знаків використовувалися (зневеликими доопрацюваннями) кліше консульських марок. Більш того, керенки таксамо, як і консульські марки, випускалися листами по 40 знаків на кожному.Користувачам пропонувалося потрібну кількість знаків відрізати від листа. Черезте що розміри листа керенок були досить великими, в газетах того часуз’являлися пропозиції про розрізуванні його на стрічки і скачування їх утрубки, як це робили з проїзними квитками кондуктори трамваїв.
 
Мінфінвсіляко підкреслював, що малюнок нових казначейських знаків захищений відпідробок: «Захисна сітка утворена тонким орнаментальним візерунком…Візерунок і фон сітки як би пронизані тонким гольширним малюнком, щоскладається з системи білих хвилястих ліній». Як виявилося згодом,підробка керенок не представляла великих труднощів. На них не було ні дативипуску, ні підпису фінансових працівників, ні номерів і серій.
 
Керенкивідразу ж отримали прізвисько «ярлики від квасу». Люди відмовлялися отримувати зарплату в цихгрошах, не хотіли їх розмінювати і на ринках. Більш того, навіть керуванняФінляндського банку заборонило прийом казначейських знаків в залізничних касах.
 
Назворотному боці через все поле великим шрифтом було написано: «Поддълкапреслъдуется закономъ».
 
Нацю загрозу ніхто не звертав уваги. Керенки друкувалися скрізь, де був папір,нехай навіть самої поганої якості, і яка-небудь фарба, хоча б для підлог ідахів. Випуск казначейських знаків був організований у віддалених відПетрограда та Москви, регіонах, які отримували або мізерне грошове підкріпленняз центру, або взагалі його не отримували.
 
Алехоч якісь гроші були потрібні. Найкраще в цих умовах підходили керенки,виготовлення яких не вимагало складного друкарського обладнання. Потрібні булилише кліше. Їх кустарним способом робили місцеві гравери по малюнкахказначейських знаків. Від досвіду гравера залежало і якість грошей. Керенкивипускалися не тільки в стаціонарних друкарнях, але і в польових умовах. Інодідрукарське обладнання слідувало за військами, які вели бойові дії, щоспрощувало грошове забезпечення особового складу військових частин.
 
Надзвичайнулегкість у виготовленні і підробці зокрема використовували і обидві воюючісторони в роки громадянської війни. Так в період наступу армії Юденича наПетроград фальшиві казначейські знаки були виявлені червоноармійцями в штабіотамана Булак-Балаховича. З цього приводу в газеті «Известия ВЦИК»від 7 вересня 1919 повідомлялося наступне: «У захопленому нашими військамиПскові в білогвардійському штабі знайдено більше пуда майже готових 40-рублевихкеренок. Лицьова їх сторона підроблена досить добре, оборотну білі не встиглизакінчити друкуванням». Виявилося, що ідея випуску «керенок»(вважайте, фальшивих) спочатку народилася в надрах штабу генерала Родзянко.Вона виникла у зв’язку з тим, що через відсутність грошових надходжень,Північний корпус влітку 1919 року опинився у важкому фінансовому становищі. Всередині липня, за дорученням генерала Родзянко, його начальник тилу генералКрузенштерн звернувся до головнокомандувача армією генерала Юденича за дозволомвипустити «керенки», на що останній відповів категоричною відмовою.Тоді Родзянко вирішив випустити «свої» гроші, так звані»розмінні знаки». Для реалізації свого плану він зажадав від свогопідлеглого, отамана Булак-Балаховича, прислати в своє розпорядження гравера Тешнера,який у той час перебував у Пскові.
 
Отаман,що не бажав ні в якому відношенні підкорятися «барину» Родзянко,Тешнера не віддав. А так як його загін також виявився без грошей, вирішив самзайнятися випуском фальшивих казначейських знаків, маючи в своєму розпорядженніхорошого фахівця. Гравер Тешнер, дізнавшись, яку йому підготували ганебну роль,намагався втекти з Пскова, але його схопили і примусили виготовити кліше40-рублевих знаків. Після цього пішла енергійна робота з друкування фальшивок.
 
Слідзазначити, що керенки, втім, як і багато інших грошових знаків, друкувалися і зверталися натериторії РРФСР. За весь час ходіння «керенок» пік їх випускуприпадає на 9 місяців 1922 року, а з вересня того ж року Наркомфін приймаєрішення вилучити їх з обороту.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.