Наша країна була дуже багата на різноманітні обряди, одним із таких є «Посвята в парубоцтво». Цей обряд надавав право одвідувати молодіжні зібрання, але для цього було потрібно скласти спеціальний іспит.

Обов’язковою умовою був віковий фактор. Тільки після того як парубкові виповнювалося 15 – 16 років, він мав право брати участь у вечорницях. Але для цього, ще було потрібно підтвердити своє «парубоцтво»
Однією з ознак «парубоцтва» вважалось вміння носити смушкову шапку «в залом» та хромові чоботи «в гармошку». Але цього було замало щоб відвідувати парубоцьке товариство. На одному із парубочих зібрань претендент мав одзвітувати про те на що він здатний. Від нього вимагали гарно проспівати кілька народних пісень, бездоганно виконати танець, розвеселити присутніх дотепними жартами, чемно поводитись з дівчатами, бути товариським, та дотримуватись установлених звичаїв парубоцької громади.
Якщо претендент на парубоцтво успішно проходив всі випробування, його урочисто приймали о своєї громади. За свої кошти новий член парубоцької громади наймав музик, лише після цього його вважали повноцінним членом, йому надавалось право брати участь у виборах отамана, та вирішувати громадські справи. Стати членом парубоцького колективу було великою подією в житті кожного хлопця.
Однак траплялися випадки, коли претенденти не змогли пройти вступного випробування. Таких хлопців відправляли доучуватись. В зв’язку з цим хлопці заздалегідь готувалися до посвят у парубоцтво.
У дівчат не було таких суворих випробувань, єдиною вимогою для дівування було уміння прясти й вишивати. Право на парубоцтво або дівування втрачалося, якщо учасники одружувались.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.