Здоров’я всьому голова.

Найбільше багатство – здоров’я.

В здоровому тілі – здоровий дух.

Здоровий, як хрін.

Здорова, як вода.

Веселий сміх – здоров’я.

Молодого кров гріє.

Світ великий – було б здоров’я.

Загоїться, поки весілля скоїться.

Здоров’я виходить пудами, а входить золотниками.

Добрі жорна все перемелють.

На добрий камінь що не дай, то змеле.

Хоч мале, та вузлувате.

Поганому животу і пироги вадять.

На плохенький животик і мед не йде в ротик.

Коли немає сили, то й світ не милий.

Пар кісток не ломить.

Здоров’я маємо – не дбаємо, а погубивши – плачемо.

Держи голову в холоді, а ноги в теплі – будеш жити вік на землі.

У ворожки лікуватись – без здоров’я остатись.

Надвоє бабка ворожила: або вмре, або буде жива.

Ворожка – на той світ дорожка.

Люди часто хворіють, бо глядітись не уміють.

Не смерть страшна, а недуга.

Де болить – там і торкаєш кожну мить.

Перейшов на ліки – пропав навіки!

Хвороба нікого не красить.

Біль без язика, але каже, де болить.

Болить бік дев’ятий рік, та й досі до болю не привик!

Червоне яблучко, та всередині черв’ячок.

Капуста гарна, та качан гнилий.

Верба товста, та всередині пуста.

Великий дуб, та дуплинастий, а маленький – та натоптаний.

Скрипливе дерево довго живе.

Скрипливе дерево здорове перестоїть.

Скрипуче колесо довше ходить.

Молодість – буйність, а старість не радість.

Золотий час – юнацькі літа!

Двічі молодим не бути.

Літа пливуть, як вода!

Запізнайте світа, поки служать літа!

Рожа червона, та й та блідніє.

На свіжий цвіт і бджола сідає, а зів’ялий обминає.

Нове ситечко на кілочку, а як пристаріється – садять квочку.

Проти віку нема ліку.

Був кінь, та з’їздився.

Старий багато знає, а ще більше забув.

Забув віл, як телям був.

Старий хоче спати, а молодий гуляти.

Старому подушечки, а молодому іграшечки.

Старе – як мале: що побачить, того й просить.

Їв би паляниці, та зубів нема.

Кортить бабі шкуринка, та не вкусить.

Старий кіт, а масло любить.

Добрі ті зуби, та кисіль їдять.

Кисіль зубів не псує.

Не по зубах мені ці горішки.

Як молодим був, так сорок вареників з’їдав, а тепер хамелю-хамелю інасилу п’ятдесят умелю.

Старому та слабому годи завше, як малому.

Сподівався дід на обід, та й, не ївши, спати ліг.

Старому від хати вже нікуди шкандибати!

Старому піч – як малому колиска.

Годуй діда на печі, бо й сам будеш там!

Саме варило бабу постарило.

Пішли мої літа, як вітер круг світа.

Пройшов вік, як батогом хляснув!

Старій бабі і на печі ухаби.

Не буде баба дівкою.

І чорт на старість в монахи пішов!

Згадала баба дівич – вечір.

Старість то старість, а без віжок не вдержиш.

Пішов наш старий у танець, як мокрий горобець.

Був колись горіх, та звівся на сміх.

Старий, як світ.

І не мірошникує, а голова борошном припала.

Старість іде і хвороби веде.

Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом.

Старість – не радість, горб – не користь.

Старість – не радість, а смерть – не весілля.

Старість не радість, а вмирати не хочеться.

Одної смерті не минеш, а двох не буде.

Смерть одна, а хвороб багато.

Смерть та родини не ждуть доброї години.

Смерть вістки не посилає.

Смерть не за горами, а за плечима.

Пішов на дно раків ловить!

Не довго вже йому ряст топтати!

Як хрипить у грудях, не буть йому в людях.

Перед смертю не нажитися.

Уже я поправлюсь, мабуть, попові в калитку.

Нашій Катрі полегшало: то не їла, а тепер і не балакає.

Горе тому. Що земля на йому!

Мертвого з гробу не вертають.

З могили і калачем не виманиш!

Лучче годувати, як поминати.

Боятися смерті – на світі не жити!

Смерть боїться того, хто з нею бореться.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.