Свято Івана Купала, святкують вніч з 6 на 7 липня. Свого часу церква суворо забороняла його святкування. Християнство вважало, що це «свято язичників», і тому й боролося з ним. У народі до Купала ставилися шанобливо.Хлопці заздалегідь заготовляли сухі дрова для багаття, а дівчата спеціально плели вінки. Увечері 6 липня, коли смеркало, всім селом збиралися біля річки чи ставка. Хлопці розпалювали багаття, а юнаки неподалік закопували принесену з лісу березову гілку, прикрашену квітами і стрічками.

У цей вечір кожному учаснику належало перескочити через вогонь. Найчастіше робили це попарно. Хлопець з дівчиною бралися за руки і разом перестрибували тричі через багаття. Вважалося, що таким чином можна очистити від злих сил. Менші учасники скакали через кропиву. Між тим дівочі групи співали купальські пісні.

Коли багаття згасав дівчата йшли до річки і пускали за течією по два вінки. На кожному з них повинна горіти свічка. Якщо вінки спліваліся разом, то вважалося, що їх власниця скоро вийде заміж. Якщо ні — доведеться чекати наступного року.

За народними віруваннями обов’язково належало на Івана Купала скупатися або хоча б облитися джерельною водою — на щастя і здоров’я.

Опівночі всі розходилися по домівках. Тільки сміливі хлопці йшли в ліс, щоб зірвати квітку папороті. За легендами опівночі на Івана Купала починає цвісти папороть, кому пощастить зірвати його, той зможе відшукати заховані скарби, бути віщуном і перевтілюватися в невидимку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.