З давніх-давен у ніч проти Андрія дівчата ворожили на майбутнього чоловіка. Не дивуйтеся: хоча це свято пов’язане з ім’ям одного з найшанованіших апостолів, проте має глибоку дохристиянську історію, звичаї та традиції.Як вчить церква, Андрій був з роду єврейського, рибалка, брат апостола Петра. Апостол Андрій був учнем Іоанна Хрестителя, але щойно той, побачивши Ісуса, сказав, «Ото Агнець Божий!”, Андрій пішов за Ісусом і став його першим учнем. Тому і названий Андрій Первозданний.

Апостол Андрій посідає почесне місце серед дванадцяти апостолів. А як нам відомо, Христос дав апостолам владу над нечистими духами, «щоб їх виганяли вони, щоб оздоровлювали всіляку недугу та неміч”.

Дохристиянський дух свята втілюється у традиційних дівочих ворожіннях у ніч проти Андрія. Ще звечора потрібно було спекти так звані балабушки – невеликі круглі коржики з білого борошна, замішаного на воді, яку дівчині слід було принести від самої криниці у роті. У той час парубки намагалися розсмішити дівчат, аби ті розлили воду. Потім дівчата якимось чином позначали кожна свою балабушку, розкладали їх на підлозі і впускали до хати собаку, яки і передбачав долю. Чий коржик уподобав першим, тій найшвидше і до вінця стати, а чийого навіть не вкусив та ще довго дівуватиме. Інколи пес ховав коржики або відносив у потаємне місце, аби там поласувати балабушкою , це означало що дівчина братиме шлюб із парубком з далеку тощо. Найгірше було коли собака надкушував коржика та покидав його.

Увечері на Андрія юнаки та дівчата сходилися, аби кусати калиту – великий корж з пшеничного борошна. Пекли калиту дівчата, причому тісто замішували на медові, аби корж був солодким і його нелегко було вкусити. Зазвичай підвішували калиту за сволока посеред хати. Потім водилося обрати вартового – пана Калитинського – зазвичай, веселого парубка. Він брав у руки забруднений у масну сажу квач, ставав біля калити і запрошував гостя покуштувати. Якщо гість не втримає посмішки, його мажуть сажею. Ще одна обов’язкова деталь: їхати кусати калиту неодмінно слід на коцюбі. Якщо гість жодного разу не посміхнувся, йому дозволяють вкусити калиту. Траплялося й так, що за вечір жоден до калити так і не дістався. Втім, наприкінці гри в калиту все одно ділили між усіма хлопцями та дівчатами. Хлопці віддячували дівчатам за гостинець грішми та стрічками.

Саме в ніч на Андрія, хлопцям дозволялося бешкетувати. Приміром, парубок навіть мав право провчити надто суворого батька своєї обраниці чи якогось дошкульного сусіда – хлопці могли за ніч так погосподарювати у їхньому дворі, що вранці і сам господар не міг розібоати що до чого.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.