Вже літо бабине засріблилося в скронях,
Та спомин ніжно світиться в очах.
Ти все життя ніс серце на долонях,
Щоб дітям ним освітлювати шлях.
Щоб діти правду знали достеменно
І небеса їм усміхались голубі.
Вклоняємось, учителю, доземно,
Спасибі, рідний вчителю, тобі! 

***

Учителю, ім’я твоє святе.
Ти з нами скрізь у будні і у свято.
З тобою і сміливість в нас росте,
І стільки щастя та тепла багато!
І радості безмежна дивина,
Бо вчитель з нами завжди і повсюди.
Шкільна пора яскрава та ясна…
І так завжди, в усі століття буде! 

***

 Учителю, прийми уклін доземний
За щире серце і любов святу,
За людяність і чесний труд щоденний,
За відданість, а ще за доброту.
За те, що ти даруєш дітям крила,
Щоб їм летіти у широкий світ.
За мрії світлі, знайдені вітрила
І за щасливий, радісний політ.
За кожен день і кожне щире слово,
За ніжність й ласку в радості й журбі.
За те, що в школі нам було чудово,
Спасибі, рідний вчителю, тобі! 

***

 Життя пройшло у школі, між дітей.
Здається й зовсім небагато.
Мільйон питань! Мільйон ідей!
І кожен день у школі — свято!
Хто тут не жив, не працював,
Того не зможе зрозуміти.
І хто ночей не досипав,
Із-за проблем, що мають діти…
А ти учитель і творець,
Наставник ти і виконавець.
Людина просто, на кінець,
В своїй професії — всезнавець!
Тут все життя твоє пройшло
Із добрим словом і душею.
У школі всякого було,
Та серцем ти зрослася з нею.
Для тебе школа — рідний дім,
Тут помисли твої і мрії.
І слава, й сонце є у нім,
Та щирі помисли, й надії.
Тут зустрічі і світлі дні,
Наради творчі й семінари.
Урок, походи і пісні,
І злети, й доленьки удари.
Так, в школі хто не працював,
Й не падав часом від утоми,
Той щастя повного не знав,
І радість тому не відома.
А тут твоє життя пройшло
І лине пісня лебедина.
Хоч всякого в житті було,
Та ти — Учитель, ти — Людина!
Учителю, живи сто літ й неси знання у білий світ! 

***

Учителем не кожен може бути,
Не кожне серце вміє говорить…
Учитель лише той, хто вміє чути,
Окрилити, навчити і любить.
Тендітну душу ласкою зігріти
І добротою ниву засівать,
Безмежно, щиро цілий світ любити
І дітям усього себе віддать. 

***

А перший учитель, як сонячна ласка.
Як чисте, живе джерело.
До діток приходить з ним радість і ласка
І мудрість та ніжне тепло.
Він вперше для них дивосвіт відкриває,
За руку веде в майбуття.
І вперше у дружбі й любові єднає
Та робить цікавим життя. 

***

Покликання наше — навчати.
(Це хобі — писати вірші).
На крила дітей піднімати,
Бо вчитель — це скульптор душі.
Він ласкою мусить зігріти,
Добром напоїти серця,
І вірно, безмежно любити.
Ось вчительська мудрість уся. 

***

Життя у нас — це школа й дім.
Учитель крутиться між цим.
Як білка в колесі біжить
І не спиняється й на мить.
Але не меншає проблем,
Ані вночі, ні ясним днем.
Проблеми школи — в дім біжать
І хочуть місце там зайнять.
А час, як той пісок спливає…
Що буде далі? Хто вгадає? 

***

Учитель наче диригент,
Його оркестр — маленькі діти.
Урок — це чарівний момент,
Де можна щиро порадіти.
Бо діти, ніби мудреці
Працюють і відповідають.
І радісні хвилини ці,
Що так частенько випадають.
Учитель! Твій оркестр звучить!
І буде жити поки й віку.
Яке це щастя — просто жить…
То ж хай оркестр звучить без ліку

***

 Свята і праведна твоя дорога.
І ти на ній чимало літ!
Ти справжній вчитель — це від Бога!
І ти не йдеш — летиш у світ!
Натхненна, справедлива, світла
Ти досягаєш висоти.
І ніби зірочка розквітла
Ведеш дітей в нові світи.
Ти не спиняєшся ніколи.
До нового свій робиш крок.
Душі пориви — це для школи!
Найкраще — дітям на урок!
Чарівне та інноваційне,
І світлих тисячі ідей.
Живе, чудове, емоційне —
Це все для радості дітей!
Щоб у дітей душа розквітла,
Щоб легше йшли вони у світ.
Ведеш за руку їх до світла
З маленьких літ, з маленьких літ…
Хоч й нелегка твоя дорога,
Та серце вибрало таку.
Ти є учителем від Бога,
Хоч маєш долю нелегку,
Але живеш по правді в світі
І впевнено йдеш до мети.
Живи ж сто літ у мирі й світлі
І ніби зірочка світи!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.