25 карбованців Центральної Ради Української Народної Республіки!
- Матеріал: Папір
- Номінал: 25 карбованців
- Рік: 1918
- Опис: Знак Державного Казначейства Центральної Ради Народної Української Республіки (20.XI.1917 – 29.IV.1918 рр..).
- Автор проекту: Олександр Красовський.
- Розміри: 132 х 75 мм. Без водяних знаків.
- Л.С.: Зліва: селянин з лопатою, праворуч – селянка зі снопом.
- Дата випуску: 06.04.1918 року. Випускалися друкарнею Василя Кульженко (м. Київ).
- Країна або місто: Україна.
50 карбованців Центральної Ради Української Народної Республіки!
- Матеріал: Папір
- Номінал: 50 карбованців
- Рік: 1918
- Опис: Знак Державного Казначейства Центральної Ради Народної Української Республіки (20.XI.1917 – 29.IV.1918 рр..).
- Автор проекту: Олександр Красовський.
- Розміри: 132 х 75 мм. Без водяних знаків.
- Л.С.: Зліва: селянин з лопатою, праворуч – селянка зі снопом.
- Дата випуску: 09.09.1918 року. Випускалися друкарнею Василя Кульженко (м. Київ) до 26 березня 1919 року.
- Країна або місто: Україна
Проекти еталонних зразків 25 і 50 карбованців виготовив художник А.Красовскій.
Спочатку випустили знаки номіналом 25 карб. (Київ), пізніше – 50 карб. На київській емісії стоять літери “АК”, а на купюрах, віддрукованих пізніше в Одесі урядом ген. Денікіна, який використав штемпелі – “АТ” й інші номери. У народі ці гроші отримали назву “лопатки” та “берізки”. Обидва знаки містили один і той же малюнок і відрізнялися тільки номіналом і кольором – зелений і синій.
На лицьовій стороні (аверсі), на тлі сітки з хрестоподібним малюнком, узятим з мотивів українських народних вишивок, розміщені дві символічні фігури: праворуч – українського селянина на весь зріст, який тримає в лівій руці лопату, ліворуч – сидить селянки зі снопом пшениці в одній руці і серпом – в інший. Обидві фігури – в українському національному одязі, навколо них – орнамент з української стилізованої флори. Простір між фігурами заповнено малюнком у стилі українського бароко. Вгорі розташований герб України – тризуб.
На звороті купюри (реверсі) в центрі – картуш (графічна прикраса декоративно оформленого щита або наполовину розгорнутого сувою, в якому розміщуються емблеми, написи, герби), в середині – два профілі – чоловічий і жіночий. Вони символізують історичного попередника держави – козацьку Україну й нове, відродженя держави. Навколо картуша – розкішний рослинний орнамент. Все на купюрі – від малюнків, до цифр номіналу і написів чудово скомпоновано.
Особливо добре вписується в загальну картину застережлива фраза “За фальшування карається тюрмою”, літери якої виконані в техніці Писарський розчерків, згідно давньої української поліграфічної традиції, що створює враження витіюватого орнаменту.
100 карбованців Центральної Ради Української Народної Республіки!
- Матеріал: Папір
- Номінал: 100 карбованців
- Рік: 1917
- Опис: Знак Державного Казначейства Центральної Ради Народної Української Республіки (20.XI.1917 – 29.IV.1918 рр..).
- Автор проекту: Георгій Нарбут. Без водяних знаків.
- Зворотний бік перевернута на 180 °. Напис “сто карбованців” виконана на трьох мовах: російській, польській, івриті.
- Дата емісії: 05.01.1917 року.
- Розміри: 169 х 105 мм.
- Випускалися друкарнею Василя Кульженко (м. Київ).
- Країна або місто: Україна.
Банкнота 100 карбованців була першим офіційним платіжним засобом Української Народної Республіки, проголошеної Центральною Радою 20 листопада 1917 року. Бона була введена в обіг 5 січня 1918-го і офіційно називалася державним кредитним білетом. Автор проекту – художник-графік, професор-засновник і майбутній ректор Української Академії мистецтв Георгій Нарбут (1886-1920). Банкнота була видрукувана в Києві, в друкарні «С. В. Кульженка »по вулиці Пушкінській, 4 (не збереглася). Офіційний тираж – 55 тисяч на загальну суму 5,5 мільйонів карбованців. Бони віддруковані на білому щільному папері 170х105 мм, без водяного знаку, з перевернутої орієнтацією лицьового та зворотного боків. Чому «100 карбованців» були виконані саме в такому вигляді, поки залишається загадкою. Це – незвичайне явище в історії виготовлення грошових знаків як в Україні, так і в Росії. Зустрічаються рідкісні екземпляри з нормальною орієнтацією сторін, і такі бони є браком друку.
Аверс банкноти виконаний у стилі українського бароко. Жовтий фон являє собою ромбоподібну сітку, в центрі розташований картуш у вигляді обрамленого прикрасами рівностороннього восьмикутника з тризубом посередині, його середній зуб увінчаний зверху хрестом. Внизу під картушем – букви Г і Н, відповідні ініціалами автора. У написах вказані емітент, назва і номінал банкноти, рік випуску і забезпечення золотом (1 карбованець містив 17,424 частки чистого золота, тобто стільки ж, як і російський рубль). На аверсі – підписи директора Державного банку УНР М. Кривецького і скарбника В. Войнилова. На всіх банкнотах одна і та ж серія – АД 185. Підписи та серійний номер виконані чорним кольором. Через яскраво-жовтий колір грошового знака ці бони отримали у населення прізвисько «яєчня». Серед колекціонерів ця назва збереглася до теперішнього часу.
Фон зворотного боку має світло-фіолетовий колір і виконаний у вигляді захисної сітки з переплітаються хвилястих ліній і кілець з числом 100. У центрі реверсу великі стилізовані, прикрашені орнаментом цифри 100 зеленого кольору. Вгорі зліва вказаний номінал російською мовою, угорі праворуч – польською. Внизу в центрі – номінал на ідиш, через що ці бони в народі інколи називали єврейськими грошима.
Незабаром після випуску «100 карбованців» в обігу з’явилися фальшиві купюри, що мали досить високу якість. Основна відмінність підроблених банкнот полягало в тому, що підписи і серія надруковані коричневою фарбою, і це дозволяє сучасним колекціонерам легко їх ідентифікувати.
Певний інтерес представляють «народні» підробки, виконані від руки на підходящому папері. Стояло завдання досягти лише загальної схожості. Таких підробок збереглося небагато, у колекціонерів вони користуються певним попитом.
